Іван Петрович Котляревський

(9.09.1769 –10.11.1838рр.)

В 1969 році Ізмаїльській центральній міській бібліотеці для дорослих присвоєно ім'я українського письменника Івана Петровича Котляревського на честь 200-річчя від дня його народження.

В бібліотеці знаходиться прекрасний портрет І. П. Котляревського, який є родзинкою читального залу. В 2004 році його подарував відомий ізмаїльський художник, чудовий майстер, член Спілки художників СРСР, член Національної спілки художників України, Заслужений художник України Петро Петрович Чакір на честь 60-річчя заснування бібліотеки.

Творчість Котляревського має основоположне значення в історії становлення нової української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови. Відомий літератор і драматург зіграв важливу роль в історії Бессарабії.

Народився Іван Петрович в Полтаві, в сім'ї канцеляриста. Вчився у духовній семінарії. З 1789 року, дотримуючись родинної традиції, і сам працював канцеляристом, з 1793року посідав місце домашнього учителя у сільських поміщицьких родинах. На протязі 12 років, з 1796 по 1808 роки, І. П. Котляревський був офіцером російської армії. Служив він в Сіверському драгунському полку, дослужився від кадета до штабс-капітана, отримавши ряд подяк і нагород.

В 1806 - 1807 роках І. П. Котляревський брав участь у російсько-турецькій війні, займав достатньо високу і відповідальну посаду - ад'ютанта командира корпусу генерала від кавалерії барона Майєндорфа. За дорученням генерала він вів «Журнал військових дій другого корпусу».

На війні Іван Петрович Котляревський виявив себе як далекоглядний і розважливий дипломат. Саме тому йому доручили провести переговори з буджацькими татарами. Це була небезпечна дипломатична місія, але ад'ютант Котляревський і бригадир Катаржі виконали її: провели переговори з Юсуф-пашею, який очолював буджацьких татар, що кочували по півдню Молдови. У результаті ординці відкрили дорогу російській армії до Дунаю. За це І.П. Котляревський був удостоєний ордена Анни ІІІ ступеня.

Біограф Стеблін-Камінський пише про випадок, який йому розповів сам Іван Петрович: «Тривала російсько-турецька війна, Котляревському довелося під час переправи в човні через Дунай зустрітися з козаками. Козаки ці, варто відзначити, після ліквідації в 1775 році Запорозької Січі подалися в Туреччину, на Дунай і там оселилися. Але у військових діях 1806-1812гг. проти росіян не брали участь - почали масово переходити на бік російських військ,бігли в Бессарабію. Упізнавши в людині у військовому мундирі автора улюбленої «Енеїди», мужні воїни кинулися в ноги Котляревському, цілували йому руки,благаючи: «Іди, батьку, до нас, ми тебе зробимо старшим».

10 січня 1807 року І. П.Котляревський залишив наше місто і поїхав у свою улюблену Полтаву, а вже за рік він покинув військову службу та вийшов у відставку.

З 1810 року Іван Петрович працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян», а пізніше, з 1827 року - попечителем інших «богоугодних» закладів.

У 1812 році, під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію, Іван Петрович Котляревський, за дозволом генерал-губернатора Я. Лобанова-Ростовського, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-ий український козачий полк (за умови, що полк буде збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо), за що отримав чин майора.

З 1817 по 1821 рік І. П. Котляревський, за покликанням серця, очолює Полтавський вільний театр.

В 1818 році, разом з В. Лукашевичем, В. Тарновським та ін., входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини». Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року.

І. П. Котляревський сприяв викупові видатного російського актора М. Щепкіна з кріпацтва.

Помер Іван Петрович Котляревський 10 листопада 1838 року. Похований у Полтаві. В рідному місті письменника – Полтаві створено музей Івана Петровича Котляревського та його ім’я носить Полтавська універсальна обласна наукова бібліотека.

Кiлькiсть переглядiв: 559